Розітри мене в пил
Пекло’… Сонце згубно пекло’ навіть не підозрюючи, що тут на Землі, є справжнісіньке пе’кло.
Розітри мене в пил земний і розвій разом з вітром. Може, колись, та збереш до купи і зліпиш «людину штих». Я буду ані жінкою, ані чоловіком, я буду собою. Буду жити на Землі де Ти омиваєш мене своїми водами , а я пещу хвилями вибір жити або жити. Розітри мене в пил! Чуєш! І хай я воскресну або вмру навіки. Але… але не муч безпорадністю змінити хід історії. Нащо Ти пишеш про люцифера?! Га!? Нащо займаєш сонцесяйні сторінки любові ляпами з хвостом!? Нащо, взагалі Ти допустив можливість існування лукавого? Хіба, Тобі не болить!? Страждання і сльози зважені кармою, тільки от чиєю. Чиїми законами кожен зі спраглих таврує дорогу з хрестом. Бо мовляв, без хреста не потрапиш до раю… А чого ж не попередив, що дорога до нього веде через пекло!? Пекло'… Сонце згубно пекло' навіть не підозрюючи, що тут на Землі, є справжнісіньке пе'кло. А Тебе сьогодні вчергове спитав янгол – «Хто придумав війну?» Відповідай! Хіба, не з Твоєї волі все стається? Розітри мене в пил… 14.07.2022
Світлана КЕДИК
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.