Пологи
Сніг і сльози, так схоже на весну Змерзлі дерева і голі. Візьму Торкаючись гілки рукою В обійми пальців бруньок тепло. Тепло і холод, так схоже на Любов. Околиці вирію де загубились тривоги Вкрили морозом надію весни, Замели всі путі, всі дороги зими. І тільки у мареві неба з якого сніжинки В таночку лоскочуть бажання про Тебе. Виринає літо, мов дитя із утроби. Ковтає перший подих світу – обіцяний Рай. Рай присипаний снігом – цвітом весни. Не озирайся, не треба… я сама… Іди. Я розквітну Для Тебе.
Світлана КЕДИК, “Світ Добра”
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.