Попелюшка

Сьогодні я хочу бути сама, але поруч з Любов’ю.
Тішити слух, пестити тіло єдиним Тобою .
Сьогодні я хочу торкнутись зірок, як ніколи – 
Подихом крізь видих Тебе.

Запалились вогні де-не-де крижинками долі,
Розповзлися по цілому небу павутинням життя,
Я маю величезну потребу 
Від якої нема вороття, бо тільки для Тебе створена я.
Подаруй мені свято  вечірнього балу
Де я Попелюшка в наївному вбранні
Приводжу планети до ладу
Й не зникаю а ні в північ, 
Ні на світанні. 
Протираю хустиною кутики  –  круглі боки, 
Збентежені грані –   зірки. 
Вітер співає в долонях, так шепче звабливо…
Мій Боже, прости!
Сьогодні я хочу земної Любові,
А не Твої занебесні світи. 

Я хочу  лежати у ліжку 
І тикати пальцем у простір буття.
Бо дав же пізнати свою самотність,
Як чашу терпкого вина.
Заніміли вуста
І присмак абсолютного щастя
Опустив Твої небеса
На Землю, мов причастя.

Світлана КЕДИК, “Світ Добра”