Бузок
А може, ти ляжеш скраєчку підвіконня неба , Підсунувши погляд до самих яскравих зірок… А я, сонячним маревом ніжно тулитимусь тебе Крізь завісу бажання й нескромних думок. Крізь простір і час полечу у далеке безмежжя За собою лишаючи вслід лиш веселий танок Аби ти у суцвітті зірок так наївно й бентежно Заплів в мої коси цнотливий, весільний вінок. Розплачусь дощем у блискавці грому – миттєво, Розвіюся вітром… останній бузок, Остання тичинка в суцвітті безумного світу Віддає аромату останній духовний пилок. Так пахне на краю того неба де поглядом карим Уперше торкнувся моїх щирих думок. Де вперше тулилась до тебе шепотом губ Підсунувши погляд до самих яскравих зірок.
Світлана КЕДИК, “Світ Добра”
Світлана Кедик
Народилася 24 січня 1981 року поблизу міста Виноградів) – українська письменниця, авторка поезій з вишуканим присмаком еротизму, філософських есе та прозових творів, казок для дітей. Дипломантка конкурсу Коронація слова 2011 в номінації «Романи» за збірку казок “Зірочка”. Лауреатка “Сорочої премії” ім. Петра Сороки (2021) в номінації “Денникова проза” за книгу “Етимологія щастя” Засновниця та редакторка культурно-мистецького інет-видання “Виноградівські Вогні”. Авторка книжок: «Світ Добра» (Карпатська вежа», 2012); «Етимологія щастя» («Український пріоритет», 2020); Співавторка: «Трикутник» («Лілія», 2017)
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.