Камелот

На щастя, ми здатні створювати атмосферу заповнюючи пустку любов’ю

Вічність, всеохопність, безперервність та повнота буття, ходу історії, основа й сутність, єдності та боротьби протилежностей. Початок та кінець настає щодня, щомиті. 
Щоденна альфа й омега щедро обдаровує емоціями вказуючи на сенс  сансари, акцентуючи увагу на гостроті і щемкості того, що ми називаємо життя…
На жаль, впродовж року, що минув, ми так багато вкинули у Всесвіт звуків війни, що біль від її розрухи охопив нас зсередини. І слово – ненавиджу, стало синонімом – живу. 
На щастя, ми усвідомили ціну любові та єдності: з собою, в собі, один з одним. 
На жаль, ніхто і ніщо не заповнить пустки до якої призвела війна, наче викачала кисень з свідомості, залишивши душу резервуаром вакууму… 
Вчергове остання крихта ілюмінації перетинає лінію фінішу у 5-ти годинному марафоні без енергії. Світло ще мерехтить прозрінням реальності та поволі віддаляється у склянці часу де не діють звичні закони фізики. Згідно закону збереження енергії – сплю. Сплю мовчки без снів та кольору. Вкрита пафосом та абсурдом оточуючого світу зі скла дихаю обережно. Так, аби не розбити на друзки усі нажиті, пережиті сподівання – темно. Сьогодні знову темно, і вчора, і завтра. Вся історія затаврована камелотом. І де ж той стіл єднання? Чого лицарі мовчки сидять у своїх кріслах? Невже Чаша Граалю випита до дна? Ким? Коли?
Геополітика втамування спраги триває. Лицарі ставлять на падіння путлера, відтак, ще одно коло сансари і війна скінчиться. Принаймні ми – українці, в це віримо, бо у нас є вибір – вірити. Та час сходить з орбіти сподівань й виснажені болем люди проклинають зло тим самим доповнюючи його новими бісами – коло замикається.  
На жаль, ніхто і ніщо не заповнить пустки до якої призвела війна, наче викачала кисень з свідомості, залишивши душу резервуаром вакууму. 
На щастя, ми здатні створювати атмосферу заповнивши пустку любов'ю, бо щоденна альфа й омега щедро обдаровує емоціями вказуючи на сенс сансари, акцентуючи увагу на гостроті і щемкості того, що ми називаємо життя…

Світлана КЕДИК

ВЕЛИКЕ СТИХАННЯ. Зміст