всепоглинаючий
і нехай струмінь твого справедливого погляду розділить де чорне, а де біле
Я би одягла Осанну у його первісному вигляді – Люблю! Та ти прагнеш пробачень. За що? Скажи, за що мені вибачатись!? Для чого вимолювати невимолене!? Де рятуватись, у кому!? І найголовніше – від кого? Сердишся. Пирскаєш на мене громом, зараз ще й блискавкою вдариш… То бий! Я готова. Готова змінити всі ореоли краси спокою на шепіт мовчання. Готова оніміти навіки й писати краплями тими, що хочеш вилаяти мене. І нехай струмінь твого справедливого погляду розділить де чорне, а де біле. Бо якщо осилю я силою Всемогутнього то кара нагряне не з неба і палицею бити не буду. Вп’юся крові досхочу, витру залишки з губ та краю підборіддя… мовчки. Тому, не зли мене. Не пробуджуй звіра адже його час вичерпано. Знаєш, я готова померти. Саме так разом зі мною помруть усі лихі помисли, і гріх, і лукавий. Одне лише не втішає – нас багато. – Що скажеш на це? – Я всепоглинаючий Бог.
Світлана КЕДИК
Світлана Кедик
Народилася 24 січня 1981 року поблизу міста Виноградів) – українська письменниця, авторка поезій з вишуканим присмаком еротизму, філософських есе та прозових творів, казок для дітей. Дипломантка конкурсу Коронація слова 2011 в номінації «Романи» за збірку казок “Зірочка”. Лауреатка “Сорочої премії” ім. Петра Сороки (2021) в номінації “Денникова проза” за книгу “Етимологія щастя” Засновниця та редакторка культурно-мистецького інет-видання “Виноградівські Вогні”. Авторка книжок: «Світ Добра» (Карпатська вежа», 2012); «Етимологія щастя» («Український пріоритет», 2020); Співавторка: «Трикутник» («Лілія», 2017)
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.