Свідомість
Я розпадаюся на частки Бога
Зубожіла, порожня, хитка… стерта в порох земний. Піддута в купку принципів і моралі все ще дихаю в ритм життя. Все ще відчуваю смак гіркоти, пам’ятаю неминучість часу, що зупинився тут і зараз. Провалився в нікуди й застиг. Ні темно, ні світло, ні тепло, ні холодно. Плин однорідної пустоти охоплює, пронизує наскрізь — безодня. Я — безодня. До абсурду глибока. Повільно і безкінечно провалююсь сама в себе, обабіч вічність. Пласт за пластом нівелює будь-які фізичні закони і навіть моє вільне падіння зумовлене силою не гравітаційною — лечу. Пульсую атомами, що колись були тілом. Дріб’язковість мене розщеплює сутність на квантовий пил. Тепер мене багато. Тепер кожна частка мене мчить безоднею бездумно й бездушно. І нікуди… і нікому… і ніяк висловити ту невичерпну порожнечу — вакуум. Я — вакуум.
Гіпоксія реальності паралізує мій розум. Я розпадаюся на частки Бога. Їх величність визначає долю майбутнього всесвіту і частку мене у ньому. Я велична. Я — величина всесвіту. Так було, так є і буде повсякчас.
Амінь.
Світлана КЕДИК
Світлана Кедик
Народилася 24 січня 1981 року поблизу міста Виноградів) – українська письменниця, авторка поезій з вишуканим присмаком еротизму, філософських есе та прозових творів, казок для дітей. Дипломантка конкурсу Коронація слова 2011 в номінації «Романи» за збірку казок “Зірочка”. Лауреатка “Сорочої премії” ім. Петра Сороки (2021) в номінації “Денникова проза” за книгу “Етимологія щастя” Засновниця та редакторка культурно-мистецького інет-видання “Виноградівські Вогні”. Авторка книжок: «Світ Добра» (Карпатська вежа», 2012); «Етимологія щастя» («Український пріоритет», 2020); Співавторка: «Трикутник» («Лілія», 2017)
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.