Не підлягає забуттю! Чорнобильська зона відчуження – зона поза часом

Від чого замовкли поліські зозулі?                                                                                                    Чого так завчасно поникли жита? 

Село опустіло і плаче, і судить. 

Покинуте, бідне, немов сирота. 

Не знає зозуля, де ділися люди, 

Яким рахувала ще вчора літа… 

В  бездомному лісі сумує береза, 

В глибокій задумі покинутий дуб, 

Лягло – простяглося  від лісу до поля Чорнобиля 

чорне, мов саван крило… 

Загублені ниви, загублені долі, 

Сумне, як могила, безлюдне село…      

(автор невідомий)   

…Була субота… Вихідний день… Вся земля утопала в свіжій зелені. Буйно цвіли вишні і яблуні…  Молодь поверталась з дискотек. Закохані пари нікуди не поспішали. Прогулювались алеями парків, на “Чортовім колесі” піднімались увись, оглядаючи своє освітлене місто, милуючись його сучасною забудовою з 5-ти, 9-ти, 16-ти та 25-ти   поверхівок на девяти протяжних вулицях, проспектах, з сучасними торговельними та соціальними закладами, які виросли на цих місцях за неповних 16 років.

І нікому й на думку не спадало, що ця краса, яка зараз їм дарує свою силу, щедру  розкіш та радість за мить знищиться, буде вбита, а згодом зникне з їхнього життя… за  мить. О 1 годині  23 хвилині, 43-й  секунді,  26  квітня 1986 року пролунають два  зловісні  теплові вибухи на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної     електростанції,  розташованої у місті Прип’ять Київської області… І про це невелике українське місто дізнається увесь світ. Ці два вибухи знищили всі бар’єри і системи  безпеки, які досі  надійно захищали природне  навколишнє  середовище від  радіонуклідів з опроміненого палива.

Над цією квітучою землею одразу зависла ядерна  небезпека. У реакторі на цей час було 200 тон урану. Від 2 вибухів в повітря  здійнялося  60 тон  радіоактивних   речовин. Їх одразу підхопили потужні повітряні потоки і  радіонукліди підняли на 10-ти  кілометрову висоту. Радіаційний циклон смертельним вихрем пронісся над Україною,   Білорусією, Литвою, Латвією, Польщею, Швецією, Норвегією, потім погнав цю атомну  бурю в Німеччину,  Нідерланди та Бельгію. Невдовзі радіоактивна хмара дійшла до Югославії, Болгарії, Греції, Румунії… Масштаби цих 2 вибухів набули розмірів  велетенської екологічної  катастрофи. Її  одразу відчули всі. Однак, першою на сполох забила Швеція… Наслідки чорнобильського лиха позначилися на здоров’ї людей,  радіаційному забрудненню природного довкілля, опустінню домівок, спустошенні орних  земель, чистоті річок і джерел водопостачання…

В ту зловісну ніч на атомній станції, на зміні, працювало 134-ри чоловіки. Оператори   АЕС  мали призупинити реактор на обстеження на короткий час, бо вже він пропрацював два роки. А далі знову його запустити  до сталої потужності  700 Мвт Швидкість ядерних реакцій  регулювалася  введенням в реактор графітових стрижнів – поглиначів нейтронів. Але  щось пішло не так і потужність впала до 30 Мвт.  І стався  неочікуваний перший, потім другий  вибух, що одразу забрав життя 30 працівників  станції. По тривозі першими  були підняті  пожежники. Вони робили все можливе:  гасили всіма діючими засобами, з гелікоптерів скидали пісок, але пожежа на  енергоблоці тривала 10 днів. Остаточно графіт перестав горіти лише 10 травня.

В 30-ти  кілометровій “зоні  відчуження” опинилося 115 тисяч осіб.  Приховати правду від народу не вдалося.  Почалася евакуація місцевих жителів в першу чергу – дітей, потім все  доросле  населення. Одні автобуси з Прип’яті від’їжджали, інші, з ліквідаторами сюди прибували. Люди боролися з вогнем, постійно змивали дороги, 5 разів проводили дезактивацію грунту, який, разом з забрудненою радіаційним пилом  технікою “заморожували” в спеціальних  могильниках. Радіація забруднила 54 тисячі  квадратних кілометрів території. Від неї постраждали понад 3,5  мільйонів людей, з яких 1,5  мільйонів  дітей. По велінню совісті понад  600 тисяч людей різних  національностей  колишнього Союзу стали ліквідаторами цієї  катастрофи: боролись з вогнем, розчищали завали, у Макарівському районі будували житла для переселенців,  прокладали дороги…

Лише в своїй уяві співстате ці цифри:  2  293 міст, селищ міського типу і сіл одразу  опустіли. До кінця літа і початку зими 1987-го року з них було евакуйовано 90 тисяч  784  особи.  Для цих  переселенців було зведено 23 тисячі будинків, побудовано 15 тисяч квартир, сотні гуртожитків, 800 закладів соціальної та культурної сфери…

З вдячністю сьогодні згадуємо  своїх земляків жінку-водія Маргариту ВІРАГ,  дитячого педіатра Жанну ШОНДОЛІ, сестру по забору крові  Анелію ЧОРБА, охоронців правопорядку Івана МЕНДЖУЛА, Юрія САЙКА, Федора СОРВОДІ, військовослужбовців  Василя РЕПЛЮКА, Зіновія  СОСНИКА,  Андрія ВЕРШИНІНА,  Бориса ТИМОЩУКА, Юрія   ЖОЛДОША …  Хвилиною  мовчання вшановуємо світлу пам’ять першими   померлих ліквідаторів Михайла ПОПА,  Петра ЛЮБКИ,  Василя  КОСТРОБИ, Юрія  ЕГРЕШІ, Мирона ВОРОНА, Йосипа БЕНЧИКА, Євгена БОЖАРА…  

… Людська пам’ять – це данина  поваги нас, живих усім, хто загинув рятуючи нас і наше майбутнє – дітей і онуків. Багато з тих, хто  прийняв на себе  перший удар  ядерної стихії, переступили поріг життя і відійшли у безсмертя, залишили нам смуток та біль у серцях… Та тривожний наш ЧАС не дає  спокою і сьогодні. Небувалий в  історії цьому приклад:  з 3 на 4 березня  2022 року російські війська атакували і захопили діючу Запорізьку  атомну станцію в Україні.  Внаслідок ворожих дій противника вона пережила пожежі, зазнала значних пошкоджень, але персонал станції не залишив її. Незважаючи на присутність там військових росіян, персонал  продовжував  боротись за безпеку великої  ядерної установки, яку противник продовжував контролювати, утворивши там свою військову базу, розмістивши там своє озброєння, замінувавши  прилягаючу  місцевість та обстрілюючи. До речі, Запорізька АЕС налічує 6 ядерних  реакторів та сухе сховище для відпрацьованого ядерного палива. Її генеруюча потужність  була  6 тисяч Мвт. Виробляла вона  22  проценти електроенергії в Україні і була  третьою  серед найбільших в Європі  за своєю сукупною потужністю. Розташована на березі  Каховського  водосховища  поблизу міста ЕНЕРГОДАР…

Така ж участь захоплення  ворогом і Чорнобильської АЕС.  Вже з перших днів війни, а саме 24-го лютого 2022-го року, ворог вдався до ядерного терору і перетворив зону ЧАЕС на свою військову базу. Звідси він планував свій наступ на Київ. Замість звичних  12 годин на зміні, захоплений  в заручники контингент працівників атомної станції пробув  600  годин. Понад три тижні  ЧАЕС перебувала  під ворожою окупацією. І лише   31 березня 2022-го її звільнили… Щоб повністю очистити цю поліську землю від ізотопів   цезію -137, стронцію-90, урану та інших  важких радіоактивних  хімічних елементів знадобиться  добра сотня літ. За семи бальною шкалою Міжнародних  ядерних подій катастрофа в Україні оцінена 7 балами. У стільки ж оцінений ядерний вибух реактора на ФУКУСІМІ в Японії. Він стався внаслідок потужного землетрусу в країні в 2011-му році. 

Як  підсумок, наслідком Чорнобильської  катастрофи стала трагічна смерть від раку 90 тисяч осіб у світі. В Україні  тоді багатьох жінок змусили перервати вагітність. 25 тисяч  ліквідаторів передчасно пішли із життя. 70 тисяч – стали інвалідами по здоров’ю. У “зоні  відчуження”  виник Національний природний заповідник. Тут збільшилася популяція зубрів, вовків, бобрів, орлів… Проживає зараз в зоні понад 400 видів  різноманітних птахів, тварин, риб. Налічується  тут понад 1200 видів флори. 60 з них занесені в ЧЕРВОНУ КНИГУ УКРАЇНИ, а 20 є унікальними  і рідкісними в природі.

Ця спроба природи виживати в складних життєвих умовах і стала одним з проявів    зацікавленості  людей у пізнанні реального техногенного світу і своєрідною приманкою для туристів з різних кінців планети. Їм  цікаво заглянути за ширму подій, де людство прагне все пізнавати вчиться  співжиття з некерованим атомом.

Тим більше, коли над саркофагом “УКРИТТЯ”, над  його зруйнованими 2 вибухами    четвертим  блоком реактора споруджена надійна арка і повністю зупинена  робота всієї Чорнобильської  атомної  електростанції.

Марія  КОНКІНА

очільниця Виноградівського відділення ГО МАЛІЖ