А тоді ляже лід водою між Нами
Ти читаєш мене наголос, як і пестиш наголо Кидаючи в простір відголос аби з небес та Стільки падало
Листя
Ще дихання, Ще дихання украдене у вітру самобутніми, грайливими роками, перелите буденністю крізь
Вінок
Лягали дні, лягали ночі у вічність сном сповивши тіло на смак терпким й пророчим в грайливім мерех
Слідом за бурею
Не кажи нічого, просто обійми мене і знову поламай. Вирви з корінням своїм трепетним диханням, замо
Злягались тіні з світлом, і світло мерехтіло у тінях
Світ у вихорі твоїх очей Купає променем тепло за небокраєм, бездушну тінь ночей леліє у сльозавім
Жриця
Закрию рота вітрові своїми вітами – палким шептанням. Обійнявшись скраю поля, набравши в ніздрі в
Твоя
Скажи, чому так пахне літом у твоїх обіймах І дивний вітер летить з моїх оголених грудей, Чому так б
Скульптор
А дощ іде і парасолька гине В моїх слідах на твоїй глині. Грім гримить у блискавиці Нетлінним спала
По Образу Нашому та Подобі
Ти казав, що весна схожа на мене Я повірила і розквітла в зеленій безмежжі, у подиху свіжого вітру…
Тиша кохання
Я – тиша. Ти – мій оберіг. Рівновагою розбиваю коліна об космічний поріг перед тобою. Молюся. У вид
Світлана Кедик
Народилася 24 січня 1981 року поблизу міста Виноградів) – українська письменниця, авторка поезій з вишуканим присмаком еротизму, філософських есе та прозових творів, казок для дітей. Дипломантка конкурсу Коронація слова 2011 в номінації «Романи» за збірку казок “Зірочка”. Лауреатка “Сорочої премії” ім. Петра Сороки (2021) в номінації “Денникова проза” за книгу “Етимологія щастя” Засновниця та редакторка культурно-мистецького інет-видання “Виноградівські Вогні”. Авторка книжок: «Світ Добра» (Карпатська вежа», 2012); «Етимологія щастя» («Український пріоритет», 2020); Співавторка: «Трикутник» («Лілія», 2017)