Вівторок, 05 червня 2018 17:01

Мона Ліза та інші

Written by
Мона Ліза і інші Мона Ліза і інші

Мона Ліза і інші

Огляд виставки «Нам 20 рочків» учнів, викладачів та випускників образотворчого відділу Виноградівської ДШМ. 

Вона посміхалася хитро, з долею сарказму. Графічна Мона Ліза (Джоконда) на фоні не пейзажу, а Титаніка, динозавра і хмарочосу, на шпилі якого людина. Вибуховий верхній план малюнку урівноважується нижньою частиною – галантно складеними руками, так ніби нічого не відбувається у цьому світі, в історії. Модель Мони Лізи Даніеля Нагорняка промовляюча і, на перший погляд, шокує (в хорошому розумінні), збиває з пантелику дорослого глядача, та разом з тим, її можна так само довго розглядати, як і оригінал Леонардо да Вінчі. Викладач каже, що Даніель спокійний по натурі, але мистецька душа юного художника бунтарська. Ось, наприклад, у натюрморті із соняшником і яблуками пелюстки зубасті, як гребінь динозавра у Моні Лізі, а яблука так само урівноважено(можна сказати, за принципом золотого перетину) розкладені з дбайливим, перфекционістським спокоєм. Мала площина А формату наповнена стихією, напевно через небажання уподібнюватися оригіналу, моделі, якій поклоняються віками.

Джоконда Леонардо да Вінчі стала зразком для копіювання на заняттях, але діти трансформували її у образи не моделі, а живої особи. Тому Мона Ліза Чуки Валерії, Пак Олексія з відбитком втраченого часу, втраченого спокою. Кожна нова епоха створює свої образи, свою життєву і мистецьку модель і чим ближче до нашого часу, тим динамічніше розвивається мистецтво, тим агресивніші його риси, напруженіші особливості сприйняття і передачі образів. Діти це вловлюють, як ніхто…

Далі йде аплікація із жіночих образів. Від портрету українки (майже Мони Лізи) Аліни Мельник, дівчини у вінку Джуранюк Іванки, русалки Таміли Молнар до обстрактного портрета брюнетки  Медері Анастасії. Перші бездоганно виконані, вловлюють ніжні риси обличчя і настрій. Останній – змодернізований, але виразний та фотогенічний.

Нічого не вартий портрет без емоцій. У дитячих роботах їх знайдеш будь-де. Завуальовані портрети ровесників Чейпеш Катерини, просто плями, просто зображення. Графічний портрет дівчинки з капюшоном – це мить стурбованості, напевно той перехідний момент з дитинства в юність. Позаду залишилися образи янгелочків з німбами і ляльок Барбі, як ось портрет Маркушинець Маруськи чи дівчинки з пташкою Шевері Марії, а попереду багато питань, багато праці.

Тематика жіночого образу  на виставці випадкова, але така помітна. Починаючи із самих традиційних, древніх мотивів ляльок мотанок, створених Пелехач Марією та Шамолюк Анастасією, які набули з віками риси не конкретного обличчя, а семантичного знаку, керамічної роботи Кадачірова Олександра (дівчини з соняхами), ледь впізнаваної скульптурної групи на фоні пейзажу (щось схоже на скульптури скіфських баб) Дорчинця Романа через академічні штампи зображення на полотні жіночої скульптурної фігури Романа Штаєра, через лаконічні образи замріяних юнок Вінсе Вікторії до комп’ютерних «нарізок-слайдів» автопортрету Алексік Анастасії та фантастичної істоти, янгола, чи принцеси у роботі Тегзе Габріели «Погоня» (випускники школи).

Завершує цей хіт, цю асамблею образів Джоконд портрет істоти (гадаю, це пташка-дівчина), у якої не менш загадкова посмішка (чи прояв її) – полотно Габріели Тегзе «Bird song», портрет ностальгічного плину часу, вивільнена грація, яка живе за межами реальності…

 

Учнівська робота, яка мене вразила – чоловічий портрет у рудому піджаку Пак Олексія і дівчинка з пташкою Шевері Марії.

 

Огляд провела Валентина Костьо,

керуюча виставковою залою ІМПАСТО і носить особистий погляд на мистецькі твори.

Валентина Костьо

Малювати почала в 2008 році. Самотужки опанувала техніку живопису. Першими були роботи на склі. Згодом почала малювати на картоні, полотні мастихіном. Працюю в техніці графіки, акварелі, настінного розпису, ілюстрації художніх творів, карикатури, художньої вишивки. Перша персональна виставка відбулася в замку Паланок м.Мукачево в 2009 році; 2010р. – персональна виставка в м.Хуст, галерея «Митець Верховини»; 2012р. – м.Виноградів арт-кафе  «Helena». Брала участь у колективних виставках і мистецьких фестивалях м.Виноградів, м.Ужгород, галерея с.Пийтерфолво Виноградівського району. Дві роботи експонувалися в м.Київ.  У 2009 році написала перші казки і колискові для дітей. У 2011 році вийшла друком перша збірочка поетичних оповідок «Намистинки», яку сама ілюструвала. У 2013 році виходить друком українською та російською мовами збірка казок для дітей «Відчуття щастя». У творчому доробку – поетичні твори, оповідання, гуморески...

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.