Вівторок, 28 січня 2020 07:55

У Широкому брат і сестра презентували свою першу поетичну збірочку

Додала
Душ споріднених тяжіння Душ споріднених тяжіння

Колись село називалося Вишнім Шардом. Стало своєрідним  «Бермудським трикутником». Тут сходилися  Хустський, Іршавський та Виноградівський райони.

Після визволення з 1946-го стало носити назву Широке. В уяві воно завжди асоціювало з прізвищами вчителів: Івана Погоріляка, який написав історію рідного села; Юрія Погоріляка, який став автором 19 поетичних збірок; Юрія Потокі, що продовжив цю чутливу ліричність земляків; Антона та Марини Станинців, які у серця молодих вихованців-школярів  засівали любов до музики, до всього прекрасного, що на протязі віків в мистецтві і культурі виробило людство, до місцевих звичаїв, обрядів і традицій, які предками передалися у спадок широчан.

І ось нова нагода щиро порадіти, подивуватись і почути нові голоси авторів 47-мирічного Юрія та 44-річної Марини Бабинець. Напередодні Нового року у видавництві «Карпатська вежа» тиражем 300 примірників вони видали 196-тисторінкову, гарно проілюстровану збірочку поезій «Душ споріднених тяжіння». Побачила вона світ за фінансової підтримки молодого земляка-підприємця Віталія Куруца. Він не лише оцінив, але й гаряче підтримав перші спроби пера рідних брата і сестри. Важкий недуг підірвав їхні фізичні сили і здоров’я. Однак нескореним залишився дух двох молодих людей, їхня нездоланна жага і любов до життя. Вони вистояли, перемогли і знайшли себе у творчості. І ось результат: презентація їхньої першої поетичної збірочки. Пройшла вона у Широцькій дитячій школі мистецтв. Сюди заздалегідь добралися і жадані гості. З Греції до Широкого завернув закарпатський далекобійник Віктор Черкун. З чеського промислового центру Брно приїхала Леся Адамова. З Ужгороду прибули Михайло Стан та його молода дружина Тетяна Мороляк. В обласному центрі вони недавно заснували літературний клуб «Іскра». З Виноградова наспіла дружня група підтримки з різних громадських організацій. Приїхав і  «Креденц сміху» та члени гурту «Кавилюєме та фіглюєме по-сивлюськи». З Сасова тут присутня філолог рідної мови, коректор та автор передмови до цієї збірочки Віра Бідзіля.

У своїх виступах прибулі гості щиро побажали двом спорідненим душам брата і сестри жити і творити, творити і жити, бо любов до життя багатогранна. Людська творча стежина немає горизонтів. Вона безмежна, як Всесвіт, як бажання пізнавати все прекрасне і незвідане, на квантовому рівні знаходити ключики, щоб черпати знання і досвід попередників з інформаційного поля Землі.

Ведуча Альона Погоріляк впевнено тримає штурвал зустрічі і надає слово Евеліні Галас та ще п’ятьом вихованкам школи мистецтв. Зараз дівчата виразно декламують вірші Юрія та Марини Бабинців із нової збірки. Вокальний квартет заспівує народну пісню «Ой, за гаєм, гаєм». Присутніми у залі тепло сприймається виступ гітариста Антона Галаса з Виноградова, який на слова Лесі Адамової виконує пісню «Білі ружі». Свої авторські пісні «Моє Закарпаття» та «У наших думах і піснях Чумацький шлях над головою» співає Антон Станинець, якому на фортепіано підігрує дружина Марина.

Цікавими були виступи Юрія та Марини Бабинців. Хлопець навчався в Широкому. Далі закінчив Закарпатський машинобудівний технікум. Здобув спеціальність літакобудування. У Дубовому на Тячівщині розпочав свою трудову діяльність. Однак хвороба змінила плин його життя. Вірші писати почав два роки тому. Була це – патріотична, політична, соціальна та лірична тематика. Потім він звернув увагу на біблійні притчі. Вони і лягли в його римовані рядки. За все молодий чоловік завдячує батькам. Особливо терпеливій і лагідній матусі Людмилі Іванівні. Удома вона  доглядає п’ятьох інвалідів. Колись працювала в лабораторії молочнотоварної ферми в Широкому, яка була окремим відділенням Виноградівського радгоспу.

Сестра Марина Бабинець згадала, як її брат вийшов із віршами в Інтернет. Вони сподобалися людям. Пішли перші відгуки. Від виноградівської групи «Креденц сміху» він отримав фірмову футболку та блокнотик від Олесі Краснай. Вважав, що його почерк досить «лікарський» і нерозбірливий. Ним не варто псувати такого блокнотика, тому його охоче передав сестрі. Та у свій час закінчила Ужгородське училище культури і здобула фах бібліотечної справи. Деякий час працювала бібліотекарем у рідному селі. Вірші писала ще в школі. Потім наступила тривала пауза. І ось тепер її рука непомітно потягнулася до пера. І пішло, повелося… Її лірика лилася, як вода із водопаду. Пише про братів наших менших, про дерева, квіти, трави, про таїну людської душі, про незмінні у світі речі, про вибір людини, бо від кожного з нас залежить, яким буде наш завтрашній день.

Братова тематика дещо іншого плану – патріотична та любовна лірика. Здебільшого його вірші про кохання. Не відречеться коханої той, хто щиро любив. Пише про свою Мавку, намір одягнути її у шати своєї любові, про все головне, що тут і зараз присутнє з нами в нашому житті і триває та веде у прийдешні дні.

Молодих авторів, що на царині творчого життя роблять впевнені перші свої кроки, тепло привітали голова обласного культурно-просвітницького товариства ім. О. Духновича Юрій Продан, депутат міської ради, директор МБК Святослав Гал, очільниця районної ЦБС Катерина Вашкеба… Закінчилась презентація колядуванням. Два Антони – Галас та Станинець завели низку найпопулярніших у народі колядок і на цій світлій ноті для всіх проспівали величальну «Многая літ».

Марія КОНКІНА

Фото з соц-мережі Fb

 

Марія Конкіна

Я нікому не віддам твою весну, край зелений і незайману красу, дикий ліс, квітучий яблуневий сад, тиху велич переплетених Карпат! Україна - моя радість і журба, моя тиха, віком стомлена сльоза. Ми разом з тобою будемо завжди, моя пісне, білим голубом лети...

Люблю дітей за їх наполегливість, неупередженість та щирість...

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.