Print this page
П'ятниця, 15 серпня 2014 00:00

У стані приємної ностальгії

Додала

Камені — живі. Тобто вони самі нас обирають, а не ми їх. Якщо вам сподобалася якась прикраса із каміння, то не вагайтеся, а купуйте її. Інакше камінь може образитися. Гарне намисто ще нікому не заважало. Особливо, якщо воно з напівдорогоцінного каміння. Воно може бути не тільки прикрасою, але й оберегом, що приносить своєму власнику удачу і захищає від нещасть. Ну, принаймні ми можемо так думати і тішитись думкою.

 

«Кожен камінець індивідуальний, –  розказує Люба, – це жива істота, яка має свою енергетику та історію. Воно вміє відчувати, створюючи  красиві речі, поєднуючи різні види каміння, наче розмовляєш з ним. Можливо, це і є  саме той хороший вплив каменю на людину. Адже я працюю тільки тоді, коли маю гарний настрій та натхнення. Усі  ідеї композицій з’являються в процесі роботи, можливо на підсвідомому рівні. Але  в будь яку прикрасу я вкладаю часточку себе, та розумію велику відповідальність адже створена мною річ має бути заряджена тільки позитивно, аби своїй власниці  дарувати приємні емоції.»

 

Тобто, ви є дизайнер прикрас. Скільки часу займаєтесь  цією справою?

Сім років. До того часу я  вишивала, потім створювала бісерні картини, ще займалась скрапбукінгом.

Це любов до рукоділля, чи спосіб заробітку?

І одне і інше. Я не можу  бути просто господинею, просто жінкою. Мені важливо реалізовувати свою творчу наснагу. І неважливо чи це певний вид прикладного мистецтва, чи фотографія, чи навіть випічка тортів. Адже був час, коли я випікала торти.

«Ага, я тоді погладшав» – зауважує чоловік Любові  – Василь.

Але навіть у тих тортиках були елементи дизайнерської роботи, адже я вчилась їх прикрашати, не камінням звісно, хоча якщо марципан зацінити, як найсолодший камінець, то можливо.

Ви є членом Спілки фотохудожників Закарпаття, але не акцентуєте такої уваги на фотографії, як на прикрасах. Чому?

Фотографія це спроба зафіксувати мить. По-своєму, я люблю це заняття, більше того фотографувати природу. Але більшість свого життя я з голкою в руках. Мені  до вподоби нанизувати, поєднувати, складати, зліплювати, … маленькі елементи за для створення чогось цілісного.

Використовуєте тільки натуральне  напівкоштовне каміння?

Звісно. Хоча, одна з перших прикрас була створена з Тисових  камінців. Я їх спеціально вибирала, зараз кумедно, але приємно згадувати, тай такі речі стають найдорожчими. В основному використовую: агат, перли, лазурит, яшма, рубін, амазоніт, сваровські…в поєднанні з коштовним японським бісером.

Маючи уже свій невеличкий бренд, де ви продаєте прикраси?

Через мережу інет, покупцями є жінки з різних країн. На жаль безпосередньо у Виноградові реалізувати таку продукцію майже нереально. По-перше – каміння має поважну  ціну, відповідно й прикраса; по-друге: наше суспільство поки не готове оцінити прикрасу ручної роботи ні морально, ні соціально. Але думаю, колись це зміниться.

Повертаючись до фото заняття. Ви були учасницею виставки «Чотири погляди». Тоді ви побачили Виноградів у колізеї Канкову. Це що, ще одна пристрасть і на цей раз до історії?

Це пристрасть до життя. Замок Канків – частина життя, що передалась  від прадідів. Повернути ту первозданну сутність ми не в змозі, але доторкнутись до неї цілком реально. У цьому циклі є навіть якесь філософське наповнення, що застерігає нас від дії часу. Та час не зупиниш. Хіба що впіймаєш об’єктивом фотоапарату.

А моїми першими знімками були домашні квіточки і тваринки (улюбленці – котики). Пізніше фотографувала свої роботи: вишиті картини і бісерні прикраси. Зараз спеціалізуюсь на весільній фотозйомці…

 

Окрім усього Любов Штефан кожного дня вдоволено зустрічає схід сонця. Це приносить їй радість і натхнення, котре потім  вкладає у свої роботи. І не важливо чи це фото, чи вишивка, чи прикраса, важливо, що поруч є людина, яка її підтримує та цінує.  Наче старий сімейний альбом Василь виносить мені коробку з елементами скрапбукінгу та з задоволенням розказує про колишнє заняття дружини. Їй навіть і самій стала цікава його розповідь…

 

 

Ну, а поки вони там у стані приємної ностальгії та набираються нових  емоцій… я дякую за розмову та йду.

Світлана КЕДИК

 

  

Світлана Кедик

Я нестандартна   у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене  тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре. Живу, радію життю та дарую радість іншим. В 2012 році вийшла друком  книга жіночих одкровень  «Світ Добра». 2013 року «Світ Добра» був інсценізований в рамках творчого вечору.

Свого паперового втілення чекають кілька збірок для дорослих та дітей...

 

 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Останні пости від Світлана Кедик

Related items