П'ятниця, 15 серпня 2014 00:00

Образ людини чи Бога?

Додала

Долоні – найперша ікона людства.

Мене давно цікавив феномен появи того зображення, що стало першоджерелом створення ікони, святого образу. Найперші наскальні малюнки, ті, що збереглися, не дають нам конкретної підказки. Багато змін відбулося з первісною людиною, а ж поки вона зважилася намалювати образ божественної сили. На найдавніших наскальних малюнках людина себе не зображує.

Що це – не усвідомлення себе в площині реального світу, чи, навпаки, суцільність з природою, єднання? Я довго вдивлялася в ті наскальні зображення, визначаючи послідовність, поетапність розвитку печерного малювання і, нарешті, знайшла момент зламу чи переходу. Я назву це  ,,вивільнення, виокремлення’’ людини зі світу природи. Це долоні, зображені в  печері Ель Кастильо. На мій погляд саме цей автор, цей древній художник зробив свої руки першим образом поклоніння. Чи не так? Він подивився на них, тримаючи грудку охристої глини в ту мить, коли наважувався в черговий раз щось зобразити на кам`яній стіні. Побачив їх не тільки, як частину свого тіла, а й, як діючий інструмент, те чим  виводить малюнок, таїнство якоїсь магії. Зробивши відбиток на скелі, вшанував себе у цьому світі, адже створене своїми руками радувало його, втішало. Первісний художник з любов’ю відносився до створеного, захоплювався ним. Вся печерна палата розписана долонями – дорослими, дитячими. Він не переставав їх зображувати, відчувши в цьому силу і підняття духу. Шквал живих емоцій і разом з тим потужний струмінь енергетики вивільняється через кисті, створюючи розряд не сфальсифікованої думки.  Простягнуті руки, як віддача світу енергії при накопиченні, так і, прохання при нестачі. Це перший зображуваний образ, що дозволяв людині мати контакт зі світом не визначеним реальністю. Тому в подальшому розвитку людської цивілізації часто зустрічається цей символ, що потрапляє під обожнення.  Наприклад, долоня, що з`являється з хмар у розписах катакомб і саркофагів  – рання форма уявлення про Трійцю, образ індійського бога, що має декілька рук. Мусульмани перед молитвою показують внутрішню сторону долонь небу, а після  прикладають їх до обличчя. А скільки прикладів наводить Біблія! Це з приходом християнства символіці долонь відводиться другорядне значення. Появляється образ Ісуса Христа з новим усвідомленням віри, як мудрості – найбільшого багатства світу.

Та повертаючись до раннього періоду людства, хочу ще зауважити важливу річ стосовно вибору первісним художником методу передачі задуманого на площину. Якщо зображення тварини він малював у зменшеному вигляді по пам`яті, спостерігаючи за ними в природі, то кисті рук вирішив (вперше!) зобразити з натури в масштабі один до одного, приклавши їх до поверхні. Я про малюнки долонь у вже згаданій раніше печері. Не лінія, контур визначали зображення, а пляма. Це стало черговим відкриттям. Можливо після цього людина відчула себе людиною, чітко визначивши те, що вона може робити. Таке явище спостерігається у новонароджених дітей. В ранньому віці малюк реальний світ бачить розмитим і тільки маленькі кисті рук, якими починає гратися дають знати йому про появу себе у світі. А ще потяг кожної дитини до малювання своїх долонь на папері таким же способом. Можливо наша ДНК пам`ятає найперші уроки, зразки яких зберегли печери.

Мої виведення здаються упередженими, та я готова стверджувати, що все в цьому світі можна пояснити і напрочуд просто. Навіть білі плями в минулому чи чорні дірки Всесвіту, тільки тому, що одне випливає з іншого.

 «Долоня, це інструмент інструментів»

 Аристотель

 

«Можна сказати, що руки майже говорять. Не їх ми використовуємо, коли вимагаємо, обіцяємо, підводимо підсумки, погрожуємо, умоляємо, відпускаємо,  викликаємо відразу чи страх, питання чи заперечення? Чи не ними ми користуємося, щоб виказати радість, печаль, зізнання, докір, каяття, міру, кількість, число, час? Хіба не спроможні вони збуджувати і забороняти, виказувати схвалення, подив, сором?»

Квінтілліан

 

 

Валентина Костьо

Керуюча виставковою залою ІМПАСТО

Валентина Костьо

Малювати почала в 2008 році. Самотужки опанувала техніку живопису. Першими були роботи на склі. Згодом почала малювати на картоні, полотні мастихіном. Працюю в техніці графіки, акварелі, настінного розпису, ілюстрації художніх творів, карикатури, художньої вишивки. Перша персональна виставка відбулася в замку Паланок м.Мукачево в 2009 році; 2010р. – персональна виставка в м.Хуст, галерея «Митець Верховини»; 2012р. – м.Виноградів арт-кафе  «Helena». Брала участь у колективних виставках і мистецьких фестивалях м.Виноградів, м.Ужгород, галерея с.Пийтерфолво Виноградівського району. Дві роботи експонувалися в м.Київ.  У 2009 році написала перші казки і колискові для дітей. У 2011 році вийшла друком перша збірочка поетичних оповідок «Намистинки», яку сама ілюструвала. У 2013 році виходить друком українською та російською мовами збірка казок для дітей «Відчуття щастя». У творчому доробку – поетичні твори, оповідання, гуморески...

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Більше постів в категорії « Мистецтво і релігія Кам`яні ідоли »