– Чолом, козаки! – вітався зі сцени, оживший образ отамана Запорізької Січі.

Я одержима і безхмарне

Мене повіття обвило.

Писанням виблідлим безкарно

В сорочку виправну стягло.

Літературна спадщина А. Ерделі, видатного закарпатського і європейського художника, засновника Закарпатської школи мистецтв складає два автобіографічні романи «Дімон» і « Імен», а також щоденникові записи, думки, що занотовувалися автором з 1922 року (перебування в Мюнхені) до 1955 року. Переклад рукописів митця з угорської  мови зробив учень Ерделі, художник, викладач Павло Балла.

«… Як узяла я того «Кобзаря» в руки, як глянула на ті чарівні малюнки, як прочитала ті вірші дорогі і прозу (там же він і про художників пише!), так, як ото старі люди кажуть, наче мені хто дання дав, наче ото дроком напоїв та ще й чисто розведеним! І я мов зрочилась!.. От як засіло мені в голову те велике слово художник! І як його вдіяти, і що вдіяти, щоб носити заслужено те велике слово?!»

Катерина Білокур

Декілька ремісників завели розмову про те, що їх годує в цьому житті.

«Коли на світі появляється істинний геній, то узнати його можна хоч би по тому, що всі тупоголові об`єднаються в боротьбі проти нього»

Джонатан Сфівт

Зелений чай я п`ю уранці,

Парує з чашки аромат.

А в горлі куці самозванці

З плеча знімають автомат.

Коли закінчиться війна

І ти повернешся додому

То вип`єш доброго вина,

Приляжеш миттю від утоми.

– Чому таке розкішне творіння, як ти народжується  на глибині океану в закритій мушлі? – запитав чоловік перлину, – ніхто не бачить і не знає про це. Я хочу створити тебе у всіх на очах. Будеш моєю гордістю. Ніхто не скаже, що ти не з океану.

Мій замовник (Бог) не поспішає

«Це буде подібно лісу. М`яке світло литиметься через віконні пройоми, розміщені на різній висоті так, що вам буде здаватися, що це світять зірки…»