Несе людина на спині рюкзак, наповнений життям і любов`ю. Несе тяжко, втомилася… А назустріч їй інша, легко, безтурботно крокуюча. Людина з рюкзаком питає:

– Добрий чоловіче, де твій рюкзак? Ти так легко йдеш дорогою?

«… Ікона… велика, чудова, вражає подивом розум; подібної ми й перед тим не бачили і пізніше ніколи не оглядали… багато бачив (ікон), почавши з грецьких країн до цих місць і звідтіля до Москви, проте ніколи не траплялося подібного чи хоч рівного цьому (образові)»

Павло Алеппський (Халебський)

«Він першим зустрічав ранковий туман нового і довгого дня в історії світу під єдиним знаменом чистого мистецтва».

Коли бракне часу охопити те, що з`являється в сучасній літературі – читаю антологію. Збірка «Сама» зібрала п`ятдесят п`ять сучасних київських поетес від 60-тих до сьогодення.

Напередодні бачила війну.

Не пам`ятаючи зліталися прокляття

На зраджену, покинуту, сумну

Країну непорочного зачаття.

У виставковому залі Імпасто закінчилася виставка дитячих робіт «Захиснику Вітчизни». Зібрані  малюнки з ініціативи відділу освіти передалися до військової частини міста.

Шедевр кристалізується часом.

Весна – це завжди пробудження, відродження.  Це юність, оновлення, яскравість і невмирущість. Весна – це життя.

Розстріляні…

В краю чужому. Ні, не в чужому – це країна наша

суцільна і суспільна, незалежна  і найкраща.

А й бо чи знає ще хтось, окрім матерів

розстріляних, через розстріляних синів,

як помирати біля ям, могил.

Не частими є виставки дитячих робіт у виставкових залах. Але ІМПАСТО –  виключення. В березні місяці виставкова зала заповнилася малюнками дітей зі шкіл міста і району. Це більше ста робіт. Більше ста історій…

Живі стояли побратими –

Від кулі ти втекти не встиг.

Вуста лишилися німими,

Перекосивши сотню лих.